“Сонько” з марципану

Мишенятко «Сонько» найбільше за усе на світі любить подрімати. У теплому куточку його маленької нірки стоїть м’яке ліжечко  з пухнастими подушками та ковдрами. Пір’їнки для них Сонько збирав усе літо, стежачи за зграйками гусей, які щодня мандрували до річечки і назад до господи. А різнокольорову ковдру мишеняті подарувала його улюблена бабуся. Це вона навчила його пекти житні пиріжки та готувати ягідні мармуляди.

Сонько часто про неї згадує, особливо коли проходить повз свій сховок з горіхами. Сонько обожнює горіхи, він знає десятки рецептів горіхових смаколиків. Більшість з них він довідався від бабусі. Колись вона розповідала, що чемні мишенята, які добре сплять, виростають великими та дужими. А лише такі можуть подолати довгий шлях до казкової країни, де ростуть чарівні сади з загадковими горіхами, які бабця називає мигдалем.

Щоразу, як Сонько засипає, він опиняється у тих квітучих садах. Там білий цвіт дерева перетворюється у розхристану хмаринку з солодкої вати і усюди лежить стиглий мигдаль. Сонько любить свій сон і він чекає, коли виросте, стане дужим та нарешті поїде побачити ті сади наяву.